Понад 30 років минуло з моменту аварії на Чорнобильській АЕС.
В історії нашого народу є чимало скорботних дат.Одна з них — 26 квітня 1986 року, коли над квітучим Поліссям здійнявся в нічне небо зловісний вогонь радіаційного вибуху.
Аварію на Чорнобильській АЕС до сих пір називають найбільшою техногенною катастрофою в історії мирного атому. Те, що трапилось 26 квітня 1986 року стало величезною катастрофою із такими ж великими наслідками.
Про такі події не можна забувати!!
Що ж трапилось у той день 1986 року. Як відомо, 26 квітня 1986 року, о 1 год. 23 хв., на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався потужний хімічний вибух, який спричинив руйнування частини реакторного блоку і машинного залу. В атмосферу Землі вирвалась хмара радіоактивного пилу. Вітер поніс на північний захід небезпечні радіоактивні ізотопи, які осідали на землю, проникали у воду. Ця хмара накрила не лише території сучасної України, Білорусі та Росії, але й території багатьох європейських країн – Швеції, Австрії, Норвегії, Німеччини, Фінляндії, Греції, Румунії, Словенії, Литви, Латвії .У перші дні після аварії було евакуйоване населення 10-кілометрової зони, надалі зону евакуації розширили до 30 кілометрів. Загалом в Україні радіоактивно забрудненими стали 2293 населених пунктів, у яких на кінець вісімдесятих років минулого сторіччя мешкало понад 2,6 млн осіб. В результаті цієї катастрофи з сільськогосподарського користування було виведено понад 5 млн га земель.
8 грудня 2016 року Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй ухвалила резолюцію, якою проголосила 26 квітня Міжнародним днем пам'яті про чорнобильську катастрофу.
Чорнобильська трагедія стала символом мужності ліквідаторів, і пам'ятати про їхній подвиг є обов'язком українців.
Цей дощ – як душ …
Цей дощ – як душ…
Цей день такий ласкавий.
Сади цвітуть. В березах бродить сік.
Це солов’їна опера, Ла Скала!
Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.
Тут по дворах стоїть бузкова повінь.
Тут ті бузки проламують тини.
Тут щука йде, немов підводний човен,
і прилітають гуси щовесни.
Але кленочки проросли крізь ґанки.
Жив–був народ над Прип’яттю – і зник.
В Рудому лісі виросли поганки,
і ходить Смерть, єдиний тут грибник…
Ліна Костенко. 2019